|
|
Консультпункт "ПОДАРУЙТЕ ДИТИНІ ЛЮБОВ І ПІКЛУВАННЯ!" ЗОЛОТІ ПРАВИЛА ВИХОВАННЯ Любов не має умов. Діти виховуються на прикладах, а не на критиці, настановах і порадах. Із власними руйнівними емоціями слід прощатися (маємо на увазі гнів, роздратування образа, провина, страх тощо). У вирішенні багатьох проблем допомагають розуміння, пробачення та взаємодія. Батьки правильно виховують дітей через хороші стосунки між собою. Не принижуйте дитину. Навчіться просити вибачення в дітей. Розмовляйте з дітьми про все. Не користуйтесь «дитячою» мовою у спілкуванні з малечею. Стосунки з дітьми повинні мати в основі дружбу. Ніколи та ні з ким не порівнюйте своїх дітей. Кожна людина має право на самовираження. Під час виховання не існує дрібниць, на які можна не звертати увагу. Місія батьків – підготувати дітей до самостійного життя. Запас любові, мудрості, терпіння та наполегливості батьків має бути невичерпним! І останнє. Щоразу, сподіваючись на винагороду за власні старання, згадуйте про вічний закон вдячності – Ваші діти продовжуватимуть Ваш рід. Це найкраща подяка! ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ - ЦЕ МИСТЕЦТВО, У ЯКОМУ КОЖЕН З БАТЬКІВ МАЄ ВДОСКОНАЛЮВАТИСЬ ПРОТЯГОМ УСЬОГО ЖИТТЯ Будьте завжди послідовним з дитиною, і ви уникнете капризів. Застосовуйте у вихованні такі засоби, які відповідають віку дитини. Коли дитина вередує, не намагайтеся в цей час доводити їй будь-що — це даремно. Сварка не має сенсу, а биття ще більше її нервує. Якщо малюк проявляє нервовість, залишайтеся поруч, дайте йому зрозуміти, що ви його розумієте. Обійміть малюка, запевніть у своїй любові і намагайтеся відволікти дитину від капризу, що так рознервував її. Можна попередити розвиток нервовості у дитини, якщо підкреслено спокійно поставитися до подій, які лякають її. Пам'ятайте, що основною причиною нервового розладу у дитини є не сама подія, що злякала малюка, а та оцінка, яку дали цій події дорослі. Будьте з дитиною наполегливі. Якщо сказали «ні», залишайтеся і далі послідовними в своїх вчинках. Забороняйте дитині лише ті вчинки, які дійсно недопустимі, нетерпимі в суспільстві і викликали б різке осудження і обурення, якщо їх здійснила б доросла людина. Не примушуйте дитину стримуватись і весь час гальмувати свою активність. Уникайте сварок і конфліктів в родині при вашому малюку. Коли дитина заспокоїться після капризування, поговоріть з нею ласкаво. Розкажіть, як вас засмутило, що вона так поводилась. Така розмова попередить виникнення почуття провини у дитини, як це часто трапляється після бурхливих сплесків гніву.
|
